Село Тухля розташоване в Сколівському районі Львівської області, посеред долини через яку протікає річка Опір. По сусідству в 6-ти кілометрах знаходиться відомий гірськолижний курорт Славське. Населення цього селища становить понад 2800 чоловік. Це селище серед Карпатських гір описав у свій час І. Франко у повісті «Захар Беркут»
Як з’явилася назва історія замовчує, а легенда свідчить наступне:
Було це, може, і за сто років перед татарською навалою, а може, й більше… Десь в низинах жив один чоловік, і так сталося, що змушений був піти з рідного краю шукати собі інший будинок. Пішов чоловік у гори тією ж дорогою, що ще за київських князів нею ходили на Закарпаття.
Йшов день, ішов другий, третій… Вночі спав під якимось деревом при дорозі, а на світанку знову в шлях. Довго йшов і дуже стомився. Якось так втомився, що вже не міг рухатися далі вигукнув «не і охляв». Відійшов трохи від дороги в бік і вирішив відпочити. Сів на траву й повільно почав роздивлятися навколо. Місце йому сподобалося, і вже далі той чоловік не пішов. Побудував собі будинок і залишився там жити.
Будинок його було добре видно з дороги, тому за кілька років ще кілька чоловік до нього прибилося, побудували собі будинки, народили дітей, завели худобу…
Ось як-то до того хутора заїхав воєвода з дружинниками. Послав його князь в гори, щоб він записував, де які села і скільки людей там живе.
Зайшли княжі дружинники в подвір’ї тієї людини, що першим тут будинок побудував, тому що він був з самого краю.
– Звідки ти тут узявся, як у цьому місці опинився?
– Так, – каже, – йшов горами, йшов, тут охляв (охляв) і залишився жити.
– А як ваше село називається?
– Та ніяк. Кажу ж, тут охляв (охляв), та й по всьому.
– Запиши, – каже воєвода дружинника. – Тут охляв (охляв) і залишився жити.
А той, так поспішав, ще й швидко писати не вмів, то так і написав: Тухля.
