Мабуть, немає такого українця, який не мріяв би про повноцінний відпочинок на якомусь модному курорті. Комусь подобаються прогулянки старими вуличками міста, хтось любить поніжитися на гарячому піску на березі моря, а хтось не уявляє свого життя без активного відпочинку в безмежних просторах Українських Карпат. Тим більше, що відпочинок у горах активний і незабутній у будь-яку пору року.
Чи то тепла та привітна весна, чи спекотне літо, чи золота осінь, чи навіть люта зима — місцеві жителі вміють створити однаково комфортні умови для своїх дорогих гостей. Ідеальним варіантом відпочинку в горах є село Поляниця, яке стало знаменитим завдяки сучасному та найбільшому в Україні гірськолижному курорту Буковель. Дістатися до села не проблема — з Івано-Франківська кожні пів години курсують маршрутки, також не менш зручно добиратися зі Львова.
Звичайно, зняти житло в самому Буковелі може дозволити собі не кожен турист, тому оптимальним варіантом для бюджетного відпочинку на знаменитому курорті буде поселитися в приватному секторі села Поляниця. Атмосфера в таких будинках набагато спокійніша та зовсім домашня порівняно з густонаселеними готелями. Але не одним Буковелем може пишатися Поляниця, тут і без нього є безліч цікавих та неймовірних місць для повноцінного активного відпочинку.
Як і коли була заснована Поляниця, зараз уже ніхто точно не відповість. Хоча існують припущення, зроблені на основі історичних досліджень, згідно з якими село було засноване в 1654 році. Утворили його втікачі від жорстоких набігів монголо-татар. Також історики сперечаються про походження назви поселення. Одні схиляються до версії про першого власника села Поповича, від чого й походить назва. Інші кажуть, що «поляниця» буквально означає вижжене місце. А до 2002 року село носило назву Поляниця, тобто вид давнього хліба у селян.
Село мужньо витримувало всі біди, які впали на голову його жителів. Особливих руйнувань Поляниця зазнала під час бурхливої Другої світової війни. Тоді німецькі окупанти, не побачивши доцільності в віддаленому гірському селі, практично повністю його зруйнували. Поляниця залишилася без церкви, школи, і найстрашніше — без людських домівок. Так з 300 жителів до середини ХХ ст. залишилося тільки 40. Мучила і нова радянська влада. Силою розбирали людські будинки та відправляли їхніх господарів до Одеської області. Таким чином, залишки Поляниці приєднали до сусідньої Яблуниці.
На щастя, сильний гуцульський характер неможливо зламати ніякими випробуваннями. Основна заслуга в щирій вірі в Господа. Вперше село отримало величний храм Пречистої Діви Марії в 1912 році. Меценатом будівництва виступив князь Іоанн ІІІ Ліхтенштейн. На жаль, храм був зруйнований у 1942 році німецькими окупантами. І віруючі жителі відразу на попелі відбудували невелику дерев’яну церковицю, яку знищила радянська влада. Уже новий величний, надзвичайно красивий храм був побудований за рік до незалежності України. Храм — справжня гордість місцевих жителів, адже про нього мріяли довгими роками, тому в його будівництво були вкладені всі сили та душа.
У середині минулого століття в колишній будівлі німецької лазні облаштували школу для молодших школярів. Уже в роки незалежної України школу побудували, і в результаті з’явилася школа I-II ст. Так почався поступовий ріст населення. За останнім переписом населення кількість жителів села зросла до 686 осіб. Але під час гірськолижного сезону населення зростає втричі. Таким чином, Поляниця не тільки змогла пережити повний крах і занепад, але й розквітнути, немов справжній гірський едельвейс.
Кожен гість Поляниці зможе знайти тут відпочинок до душі. Літо принесе оздоровлення та активні походи в гори як для самотніх туристів, так і для цілих сімей. Велосипедні маршрути, прогулянки на конях та пішки — Поляниця вражає спектром туристичних можливостей. Особливість села в його затишному та теплому кліматі, який створюється завдяки вершинам, що оточують поселення. Прикрасою місцевості є водоспад Женецький Гук. Від першого погляду на водойму стає спокійно, забуваєш про втому та всі земні турботи й проблеми. Чудовим доповненням до гірської водички — кришталево чисте повітря, від одного вдиху якого кружиться голова. Від гучного співу птахів закладає вуха, але вже вдома, в місті, його так бракуватиме.
Спокій місцевих жителів віками оберігають дві вершини Хом’як і Синяк. Маршрут на вершини займе всього один день. І висота їх підвладна навіть дітям. На самій горі Хом’як встановлена фігура Пресвятої Богородиці. Молитва Діві Марії сама напрошується до губ від побаченого краси. Неймовірно живописні види відкриваються на сусідню, більш пологу вершину Синяк та легендарний Чорногірський масив. Пишні зелені ковдри столітніх ялин і запашна долина з дрібними, як мурашки, вівцями. Яскраве сонце, що заливає своїм світлом похмурі кам’яні урочища та скелі. Від побаченого перехоплює дух, душа наповнюється любов’ю та щастям.
Відчуття повноцінного відпочинку принесе гостинність місцевих жителів. Тут знають, як догодити найвибагливішим гостям. Запашна та неймовірно смачна домашня кухня, веселі та запальні музики, щирість і гостинність місцевих жителів — назавжди западуть у душу, принесуть спокій і гармонію. Одним словом — нудьгувати не доведеться. І їхати додому теж не захочеться, бо все стане звичним і рідним. Валізи будуть набиті сушеними білими грибочками, ароматними карпатськими чаями, консерваціями та різноманітними сувенірами. В архіві залишиться величезна кількість емоцій, які допоможуть тримати в тонусі тіло й душу протягом виснажливого робочого сезону.
Поляниця — це саме те місце відпочинку, яке стане одним з найулюбленіших, і саме сюди захочеться повертатися знову й знову.
