Рід РІЗНЯКІВ
І знову ми зустрілися з великими труднощами в пошуку даних про родину Різняків. Воно й не дивно. Адже саме з цього роду походить легендарний Макомацький. Різняків переслідували на всіх рівнях і майже півсторіччя. Але все це в минулому. Сьогодні про Романа Різняка є книжки Романа Горака і В’ячеслава Цвєткова. Про славного народного месника знають наші краяни і, що найголовніше, школярі; ми відзначаємо роковини його народження, проводяться симпозіуми щодо ролі і місця людини-легенди в нашому житті. Отож усіх бажаючих більше дізнатися про життя і чин Романа Різняка відсилаємо до ознайомлення з першоджерелами.
А наше завдання — розширити діафрагму знань про родовід Різняків. Передусім, не можемо собі відмовити, аби не поділитися враженнями від спілкування з сестрою Романа Макомацького панею Оксаною Різняк-Дмитречко. Ця енергійна і завжди бадьора жінка 1926 року народження сповнена почуттям оптимізму. Адже пройшла страдницький шлях за свій патріотичний вибір, за активну підпільну діяльність в ім’я Незалежної України. В нотатках про своє життя пані Оксана згадує: «В шість років віддали мене в захоронку до сестер служебниць. Там нас готували до навчання у школі: писали «криски», рахували до 10. Нас учили молитися, любити Бога та Україну. Запам’ятався вірш:
Україно моя мила,
Ти моя рідненька,
Я тебе так щиро люблю,
Хоч я ще маленька.
У школі нас учили поступати по совісті, бути чесними. Вчителі влаштовували концерти, вистави. Діти ходили на «прогульки» до лісу, вчилися оберігати природу, пізнавати оточуючий світ. Священик і вчителі — найбільше причинилися до справи виховання».
Йдемо у своїй розповіді далі за думками і спогадами пані Оксани Різняк- Дмитречко. В той довоєнний час діяли товариства «Просвіта» і «Союз Українок», діяв у Трускавці драматичний гурток. Не існувало істотної різниці між багатими і бідними. Діти, молодь і дорослі були активними учасниками громадського життя, вміли працювати, відпочивати і розважатися на такому рівні, що не соромно згадувати. Церковний і світський хори виробляли естетичне чуття, урізноманітнювали сільське життя. А скільки радощів було при виїздах на фестини чи свята в інші села! У «Просвіті» освічені люди виголошували доповіді на різноманітні теми. В такій атмосфері навіть початкова освіта давала змогу людині бути на відповідному рівні освіченості й інтелігентності. А перебування у «Пласті» гартувало юних трускавчан, привчало гамувати страх, надихало на сміливі вчинки, виховувало на свідомих українців.
Війна перервала навчання пані Оксани, а вчилась вона у торговельній школі. В 1941 році Оксана Різняк стала членкинею ОУН. Передача «штафети», участь у підготовці нарад і вишколів месників, перевезення зброї з Польщі на рідні терени тощо — ось такі завдання… Далі буде
