Крамари и Трускавец – это эпохальное явление. Чтобы понять — кто, откуда и когда в этом емком понятии, необходимо потратить месяцы напряженной коллективной работы. В этом маленьком исследовании лишь попытка поставить ориентиры, сформировать подобие кроны, и дать толчок к глубокому изучению феномена «Крамар».
Как удалось выяснить, какой-то монолитной линии с начала этого рода пока не выявлено. По словам Крамарей когда-то в Трускавце три, а может и четыре родоначальника Крамарей (подтверждение от друзей Ореста Мацюка). Они вроде прибыли сюда из Германии, или из Австрии. Нам кажется, что в те времена особой разницы между западом и полумерой не было, особенно в княжеские времена. Но люди мигрируют в поисках лучшей доли. Так было и с Крамарами. Они прибыли добывать соль, а оказались в «царстве Нафтуся».
Первая наша встреча с Крамарами, а это был Игорь Теодорович — тот что на «железном коне». Господин Игорь виртуально очертил почти всю Крамаривску рать. Как начал п.Игор нам рассказывать, кто откуда родом и как выглядел город в 40 — 50-х годах ХХ ст., то осознали, что это был и курорт, и военный лагерь одновременно. Бювет и санатории в западной части, а военные соединения — в восточной. Вилла «Лесная песня» в центре — военная комендатура. «Освободители» держали здесь гарнизон, потому что их пугал «Макомацький» с собратьями.
Ігор Теодорович Крамар — зачинатель ліфтового господарства міста. Він встановлював ліфти в новобудовах і очолив перший спецколектив ліфтярів. Його знання і розуміння цієї галузі технічного прогресу незрівнянні. Дідо п. Ігоря Павло Крамар — 1861- 1907р.р. і бабуся Марія — 1869-1928 рр. пристарали 7 дітей, а саме: Адама, Філімону, Ілька, Рузю, Михайла, Дмитра і Теодора. Наша обізнаність про Павла Крамара скупа — відомо, що він був добрим господарем, який проживав на Солтусах №36. Назву Солтуси ця вулиця отримала від того, що десь тут проживав якийсь солтис або, інакше кажучи, війт села. Про війтів жартівники говорили — «ні читати, ні писати, але може обирати».
Для орієнтації вул. Солтуси частково спочила під санаторієм «Перлина Прикарпатья». Назва зазнавала змін — була і Сонячна, і Леніна, а тепер Ст. Бандери. Господарі мали свої поля в різних частинах Трускавця, і деякі з них при р. Воротище мали такі назви: Підголовчики, Калинки, Городи, Довгониви, Зрубані, Лупєки… За часів Павла Крамара, як згадує нащадок, гендлярі продавали деревину, а для цього винаймали гуцулів, які були особливо вправні на вирубках лісу. А ще пам’ятається, що Ильо продавав телят, Рот — дрова, Гершко — коней. Коротко прослідкуємо лінію від Павла Крамара. Адам Павлович Крамар — 1888-1964р.р. і його дружина Марія зі Слонських, яка передчасно померла в 1933р., подарували життя дітям — Павлові 1919р.н., Михайлині 1922р.н., Миронові 1925р.н., Славі 1928р.н., Зенону 1931р.н. Ці Крамари мали придомок «Ягідки». Адам Крамар був у січових стрільцях, причому артилеристом. Війна не зачерствила цього добродія. Як згадує його наймолодший син Зенон, тато часто казав: «Тобі камінь, а ти їм хліб» Воістину це був справжні християнин…
…. Далі буде
