Рід ПЕТРУШАКІВ
Продовжуємо історію трускавецьких родин. Сьогодні перед нами будуть Петрушаки. Спростилася дуже ситуація, бо пані Орися Грабаня зголосилась описати своє генеалогічне дерево. І зробила вона це майстерно і душевно. Іншу галузку Петрушаків, а саме нащадків Павла Андрійовича, подала нам пані Віра Мотика.
Отже, Іван Андрійович Петрушак, його життя, його оточення, його родинні наступники за текстом пані Орислави Миколаївни Грабані. Спогади про дідуся Івана Андрійовича Петрушака. Іван Андрійович Петрушак народився в Трускавці 7 січня 1869 року. У сім’ї Андрія Петрушака було ще двоє дітей: Павло та Февронія, яка була заміжня за Гуменним. Іван Петрушак закінчив початкову школу (двокласну). У 1900 році одружився з Юлією Мотикою (1885 р.), яка була родом зі Стебника.
У сім’ї Івана Петрушака народилося четверо дітей: Андрій (1901), Розалія (1905), Микола (1906), Михайло (1910). Дідусь Іван жив на вулиці Річки (тепер вул. Воробкевича, 3). Будинок зберігся до сьогоднішнього часу. Цей будинок був дуже гарним, поділявся на дві частини і мав два поверхи; була довга веранда через весь дім. Велика садиба простягалася від початку вулиці Воробкевича аж до залізниці. Крім великого на той час будинку, були надвірні споруди: літня кухня, спіжарка (комірка), стодола, стайня, будинок для обслуги. У стайні була усяка живність: корови, свині, кури, коні. За худобою доглядав конюх, який жив у надвірному будинку, а також служниця, яка допомагала бабці Юлії у господарстві. Був гарний сад, вулиця освітлювалась на той час ліхтарями. Пошту зі Львова привозив конюх Осип на бричці.
Крім великої господарки, дідусь мав брума (озокерит) у Бориславі. Довгий час приятелював з Іваном Франком — аж до смерті поета. Відвідував Франка перед смертю у Львові у шпиталі з сином Миколою. Миколі на той час було 10 років. Тому він прекрасно пам’ятав цю зустріч і розповів мені. Мій дідусь — Іван Петрушак займався громадською діяльністю. Разом з І. Франком їздили по селах, прилеглих до Трускавця і створювали читальні, прищеплюючи галицькому люду любов до рідного краю, до мови, до культури … Далі буде